«Про сутність права земельного сервітуту», – Дар’я Бриндак
«Про сутність права земельного сервітуту», – Дар’я Бриндак
Земельні ділянки, які знаходяться у власності чи користуванні громадян, відрізняються розмірами, місцезнаходженням, якістю ґрунтів, наявністю або відсутністю природних ресурсів, доступністю тощо. З метою недопущення перешкод у використанні земельної ділянки її власником чи користувачем, законодавством України запроваджено право земельного сервітуту.
Відповідно до частини 1 ст. 98 Земельного кодексу України право земельного сервітуту – це право власника або землекористувача земельної ділянки на обмежене платне або безоплатне користування чужою земельною ділянкою (ділянками).
Слід зауважити, що встановлення земельного сервітуту не веде до позбавлення власника земельної ділянки, щодо якої встановлений земельний сервітут, прав володіння, користування та розпорядження нею.
Власники або землекористувачі земельних ділянок можуть вимагати встановлення таких земельних сервітутів:
-
право на розміщення тимчасових споруд (малих архітектурних форм);
-
право прокладати на свою земельну ділянку водопровід із чужої природної водойми або через чужу земельну ділянку;
-
право відводу води зі своєї земельної ділянки на сусідню або через сусідню земельну ділянку;
-
право забору води з природної водойми, розташованої на сусідній земельній ділянці, та право проходу до природної водойми;
-
право поїти свою худобу із природної водойми, розташованої на сусідній земельній ділянці, та право прогону худоби до природної водойми;
-
право встановлення будівельних риштувань та складування будівельних матеріалів з метою ремонту будівель та споруд;
-
інші земельні сервітути.
Сервітут може бути встановлений договором, законом, заповітом або рішенням суду. Сервітут може належати власникові (володільцеві) сусідньої земельної ділянки, а також іншій конкретно визначеній особі (особистий сервітут).
Земельний сервітут може бути встановлений договором між особою, яка вимагає його встановлення, та власником (володільцем) земельної ділянки.
Договір про встановлення земельного сервітуту підлягає державній реєстрації в порядку, встановленому для державної реєстрації прав на нерухоме майно.
Необхідно додати, що дія земельного сервітуту зберігається у разі переходу прав на земельну ділянку, щодо якої встановлений земельний сервітут, до іншої особи.
Земельний сервітут не може бути предметом купівлі-продажу, застави та не може передаватися будь-яким способом особою, в інтересах якої цей сервітут встановлено, іншим фізичним та юридичним особам.
Власник, землекористувач земельної ділянки, щодо якої встановлений земельний сервітут, має право вимагати від осіб, в інтересах яких встановлено земельний сервітут, плату за його встановлення, якщо інше не передбачено законом.
Власник земельної ділянки, щодо якої встановлений земельний сервітут, має право на відшкодування збитків, завданих встановленням земельного сервітуту.
Дія земельного сервітуту підлягає припиненню у випадках:
-
поєднання в одній особі суб’єкта права земельного сервітуту, в інтересах якого він встановлений, та власника земельної ділянки;
-
відмови особи, в інтересах якої встановлено земельний сервітут;
-
закінчення терміну, на який було встановлено земельний сервітут;
-
порушення власником сервітуту умов користування сервітутом.
На вимогу власника земельної ділянки, щодо якої встановлено земельний сервітут, дія цього сервітуту може бути припинена в судовому порядку у випадках:
-
коли встановлення земельного сервітуту унеможливлює використання земельної ділянки, щодо якої встановлено земельний сервітут, за її цільовим призначенням.
матеріал підготував/ла: Дмитро Кравченко

Слідкуйте за «Новини Полтавщини» в Google








